Історія школи

Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат функціонує з 1 вересня 1959 року.

Першим директором школи-інтернату був Настасьєв Григорій Кирилович, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, в школі-інтернаті було більше 700 вихованців.

Педагогічний колектив школи працював над згуртуванням дитячого колективу, адже вихованці прибули з різних міст і сіл Кіровоградщини. Велика увага приділялась організації дитячого самоврядування: діяв учком, учнівська рада при директорові, рада піонерської дружини. Дружина носила ім’я Зої Космодем'янської.  Учні вели активну переписку з матір’ю Зої Л.Т. Космодем'янською, а в літку кращі учні школи нагороджувались поїздкою до Москви, де зустрічались з матір’ю відважної партизанки.

Силами вчителів і учнів був посаджений фруктовий сад площею 10 га /яблуні, груші, вишні, сливи, абрикоси, горіхи/  закладені ягідники /малина, чорна смородина/. Учні охоче працювали на землі, вирощували городину, засолювали на зиму огірки, помідори.

Після закінчення уроків практично всі учні відвідували гуртки художньої самодіяльності які були гордістю школи-інтернату. Діти вчились грати на бандурі, домрі, діяли хор хлопчиків початкових класів, хори учнів  5-7 та 8-10 класів, 2 склади духового оркестру. Великий танцювальний колектив школи був постійним призером обласних конкурсів.

 Починаючи з 1964 року, педагогічний колектив школи – інтернату заявив про себе як один з кращих не лише в області, а й далеко за її межами. На базі школи – інтернату проводились республіканські, обласні, міські методичні семінари, педагогічні читання.

 Школа стала базою для педагогічної практики студентів Олександрійського педагогічного училища та Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна.       

Влітку 1979 року згідно наказу обласного відділу освіти була проведена реорганізація загальноосвітньої школи – інтернату в школу – інтернат для дітей – сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

Реорганізація здійснювалася під безпосереднім керівництвом директора школи Мущенка Я.М.

25 серпня 1979 року школа прийняла 375 учнів 1 – 9 класів та 25 дошкільнят. Це були діти – сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Із старого учнівського контингенту залишилося 27 дітей – сиріт. Серед новоприбулих дітей було багато переростків (вихованців Войнівського та Ясинуватського дитячих будинків Олександрійського району).

Основна проблема, яка постала перед педагогічним колективом – це згуртування дітей, створення працездатного учнівського колективу, спроможного існувати як єдине ціле і вирішувати поставлені завдання.

Глибоке вивчення індивідуальних психологічних, фізичних особливостей дітей, умов їх перебування в сім’ї, постійний індивідуальний підхід до учнів, дали позитивні результати. Уже через два роки можна було стверджувати, що такий колектив існує.

З 1985 року школу очолив Балуба А.М. Педагог – новатор, він поставив перед собою і педагогічним колективом мету – максимально наблизити умови життя вихованців до домашніх. З цією метою введена блочна система проживання дітей (блок квартира з кількох кімнат, де по можливості проживають брати і сестри, де створені всі необхідні матеріальні, санітарно-побутові умови). Він домігся внесення змін в штатний розпис: замість вихователя І зміни на кожній групі була запроваджена посада помічника вихователя денної змі­ни та помічника вихователя нічної зміни.  

Школа-інтернат 90-х років вдячна трудовим колективам розрізів "Морозівський", "Бандурівський", "Костянтинівський", заводів "Поліграфтехніка, "Автоштамп", рудоремонтного, електромеханічного, ремзаводу та ін. за вагомий внесок у справу навчання і виховання дітей-сиріт.

Незважаючи на економічні труднощі, численні проблеми, школа живе повноцінним життям, примножує традиції, успішно вирішує  завдання навчання і виховання підростаючого покоління.

Упевнено продовжили ці  традиції молоді директори О. В. Колосай (2000-2004 н.р.) та директор А. В. Колосай (2005 – 2010 н.р.) З 2010 року заклад очолює директор Сорокун Т.Є.