Зустріч з учасницею Великої Вітчизняної війни Літвінчук Катериною Яківною
Минають роки, відлітають у вічність. Виповнилося вже 67 років з часу визволення нашої країни від німецько-фашистських загарбників. Тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, довгожданий оплачений найвищою ціною – ціною життя, ціною крові, ціною сліз. День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім. І для того щоб цей зв'язок не зник, щоб вічна жива була пам'ять, ми запросили на зустріч дочку воїна, загинувшого під час Великої Вітчизняної війни; дружину фронтовика; почесну жительку селища Пантаївка - Літвінчук Катерину Яківну. зустрічі пройшов непомітно. Діти з інтересом слухали розповідь Катерини Яківни по те, що росла без батька. Коли їй було 11 років батько пішов воювати і не повернувся. Сама Катерина Яківна не воювала, але має статус учасника війни.
У своїй розповіді гостя згадала і про визволення Олександрійського району та селища Пантаївка. Це був грудень 1943 року.
Катерина
Яківна наголосила, що перемогу одержали тому, що люди розуміли, що захищають не
тільки себе, а і рідну землю, державу від німецьких загарбників, які прийшли
топтати, гнітити всіх.
Катерина Яківна побажала учням добре навчатися, поважати дорослих, а головне вирости добрими людьми. Діти подарували пісню «Катюша» ( улюблену пісню нашої гості), яку виконали під музичний супровід кер. гуртка Сабадан О. М.
о не вернувся з поля битви. Ми пам’ятаємо вас і через гони літ. свій отчий край любити І
на землі своїй лишати добрий слід .
| 
